ВИ́ВУДИТИ, джу, диш, док., перех. Піймати вудкою; // Піймати на нитку, мотузочок з приманкою, закидаючи їх як вудку. Хлопчик знає, що це тарантулова нора, йому давно кортіло вивудити звідти її хазяїна (Донч., V, 1957, 57); * Образно. Дозволив собі порадити доктору уникати розмов з кореспондентами: — Справа важлива, і вони захочуть вивудити для себе якусь поживу (Рибак, Час.., 1960, 330).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 368.