ВИВЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́ВЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. 1. чого і з інфін. Навчаючись, набувати знань або уміння в чому-небудь. Ще малим хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (Н.-Лев., II, 1956, 172); У газди хоч можна вивчитися господарства, та за це мала була платня (Кобр., Вибр., 1954, 128); — А я можу читати ті книжки? — Чому ж? Хоч і поганенько, а грамоти ти вже вивчилась (Донч., III, 1956, 32).
2. тільки док., без додатка. Здобути освіту. Як тут у селі вивчишся, то підеш до міста до більшої школи (Фр., II, 1950, 59); Хто знає, чи не дідусеві легенди.. заронили в Танину душу першу любов до рідного краю, ще з шкільних літ розбудили мрію вивчитись, стати дослідником оцих островів і степових могил (Гончар, Людина.., 1960, 57).
Ви́вчитися на … — набути якої-небудь спеціальності, фаху. Всі вчитимуться стрибати з неї [вишки] і, можливо, вивчаться колись на водолазів, як Олесин батько (Донч., VI, 1957, 39).
3. тільки недок. Пас. до вивча́ти. В Інституті біохімії.. Академії наук СРСР вивчається біохімічна природа спокою рослин і стійкості їх до мікроорганізмів (Рад. Укр., 6.І 1965, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 369.