ВИ́ВЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́вчити. Він пригадав давні розмови та слова свого вчителя Хоцінського, як от школяр пригадує вивчену лекцію (Н.-Лев., І, 1956, 166); Мав [колгосп] досвідченого агронома, свого зоотехніка-комсомолку, колгоспом виховану і вивчену (Вишня, І, 1956, 423); Фізіологія і біологія вірусних інфекцій ще мало вивчені (Наука.., 9, 1956, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 369.