ВИВІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ВІДАТИ, аю, аєш, док., перех. Випитуючи у когось, оглядаючи щось, дізнаватися про що-небудь (переважно таємне, приховуване). Стражничиха доводила їм, що то чоловіка задля того поставлено, щоб, поміж людьми вештаючись, їх думки вивідував та всякі лиходійні заміри дізнавав (Мирний, IV, 1955, 352); Щиро й попросту всадовила [хазяйка] мене за стіл, терпляче вивідувала, що я п’ю (Збан., Малин. дзвін, 1958, 21); Треба спочатку послати в Яблуневію розвідників, які б вивідали, що за сили у ворога і де вони розташовані (Донч., V, 1957, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 364.