ВИВІ́ЛЬНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ВИВІЛЬНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВИ́ВІЛЬНИТИСЯ, нюся, нишся, док. 1. Ставати вільним, не зв’язаним з чим-небудь. З використанням навісного комбайна під час збирання кукурудзи вивільняється трактор, потрібний у цей час для зяблевої оранки (Колг. Укр., 8, 1959, 20); Радів він з того, як вивільнявся з руїн улюблений Хрещатик (Рибак, Час.., 1960, 467); Складені невмілими чоловічими руками кінці пакуночка розпалися, і вивільнилися ручки і ніжки. Дитя чеберяло ними в повітрі (Мушк., Серце.., 1962, 253).
2. тільки недок. Пас. до виві́льнювати. Для самодіяльного житлового будівництва вивільнюється велика кількість деревини, азбестового порошку, багато інших матеріалів (Рад. Укр., 28.ІІ 1957, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 364.