ВИ́ВІРКА 1, и, ж. Те саме, що бі́лка. Тут і там ставали ми, здержувані зчудовано блискавичними скоками вивірки по струнких соснах (Коб., III, 1956, 246); Під час відпочинку Роман виліз на дерево і ганяв вивірку на невимовну втіху дівчаток (Ле, Клен. лист, 1960, 20).
ВИ́ВІРКА2, и, ж. Те саме, що вивіря́ння. Перша вивірка провадиться рейсмусом по всіх кутах деталі (Фрез. справа.., 1957, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 365.