ВИВІРЯ́ТИСЯ, я́ється, недок. Пас. до вивіря́ти. А в якому селі знайдеться такий колгоспник, щоб поминув свою контору.. Де б і що б не почулося, достовірність його вивіряється в конторі (Логв., Літа.., 1960, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 365.