ВИ́ВІТРІЛИЙ, а, е. Який зруйнувався, змінився під дією вітру й інших атмосферних явищ. Порода може розколюватися на окремі плити.. Ці окремості краще виявлені на поверхні, ніж на глибині породи, і у більш вивітрілих, ніж свіжих порід (Курс заг. геол., 1947, 234); // Який відокремився у вигляді дрібних часточок під впливом такої дії. Багато вивітрілої крейди зносилось водою і відкладалось у вигляді крейдяного мергелю (Геол. ж., XVI, 2, 1956, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 365.