ВИ́ГАНИТИ, ню, ниш, перех. Док. до га́нити. [Стефан:] Ех ти, божий бичок! Ти гадаєш, як в’язень, то вже його можна виганить, випаскудить із останнього? (Вас., III, 1960, 300).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 371.