ВИ́ГАСАТИ, аю, аєш, док., розм. Гасаючи, побувати в багатьох місцях або скрізь.
ВИГАСА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ГАСНУТИ, не; мин. ч. ви́гас, ла, ло; док. 1. Переставати горіти, жевріти; згасати. Люлька вигасла третій раз; він взяв тютюн і наповнив її знову (Кобр., Вибр., 1954, 39).
2. перен. Ослаблятися, втрачати гостроту; зникати. Всі вони [вбивства] забуті.. Тілько се одно не вмирає і не вигасає і оживає все наново, болить тим гірше в моїм нутрі, чим більше силкуюся забути про нього (Фр., III, 1950, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 372.