ВИГА́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГАСИТИ, ашу, асиш, док., перех. 1. Гасити все, що горить, жевріє.
2. перен. Знищувати що-небудь повністю. Той тягар [сум і важка праця] вигасив у її серці всяку іскру веселості і радісного погляду на світ (Фр., II, 1950, 312).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 372.