ВИГИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́ГНУТИСЯ, нуся, нешся, док. 1. Набирати форми округлих згинів або форми дуги. Полум’я лампочки вигиналось довгим язиком та чаділо (Коцюб., І, 1955, 30); Вигинаючись, поліз [вуж] по ній [гілці] мало не до самої серцевини деревця (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 127); Його висока постать зігнулася, спина дугою угору вигнулася (Мирний, III, 1954, 264); Ріка, мов срібляна підкова, Вигнулась під кручею внизу (Перв., II, 1958, 57).
2. тільки недок. Пас. до вигина́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 372.