ВИГИ́НИСТИЙ, а, е, розм. Те саме, що гнучки́й. Мати цілує його [немовля] і в колиску кладе обережно, Наче вигиниста віть на покіс своє яблуко перше (Вирган, В розп. літа, 1959, 71); Виросла [смерека] вигиниста до неба, Станом рівна, вітами густа (Мал., Серце.., 1959, 121).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 373.