ВИ́ГЛУШИТИ, шу, шиш, док., перех. Глушачи, знищити рослини одну за одною (про всіх або багатьох). — Не хотів [Микола] виполювати бур’янів, ждав, поки пшениця сама їх виглушить (Кучер, Чорноморці, 1956, 444).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 373.