ВИГНА́НКА, и, ж. Жін. до вигна́нець. Зоя побачила здалеку своє рідне село і заплакала. Ні батько, ні мати не чекають її там, і їде вона туди не в гості, а на вічне поселення, як вигнанка (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 429).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 374.