ВИГОДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГОДУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Годуючи, вирощувати кого-, що-небудь. [Явдоха:] Є такі черв’яки, котрих вигодовують листям шовковиці (Кроп., II, 1958, 453); Я знав — на цих землях колись збирав урожай та вигодовував худобу приміський радгосп (Збан., Єдина, 1959, 276); // Годуючи, вирощувати, виховувати дітей. Своїми невсипущими руками виношувала, вигодовувала, обпирала й обшивала своїх дітей (Чорн., Пісні.., 1958, 85); Викохав вас [дітей], вигодував, Виросли чималі (Шевч., І, 1951, 80); * Образно. Мова — наша зброя, якою ми служимо народові, що нас породив, вигодував і виховав (Рильський, III, 1956, 80).
2. тільки док. Витратити на корм; згодувати. Попереду треба те сіно вигодувати, а тоді вже й друге давати (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 375.