ВИГОРЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГОРЮВАТИ, док., перех., розм. Домагатися чого-небудь з великими труднощами і стражданнями. Освітній ценз для сина вона вигорьовувала безсонними ночами над шитвом (Смолич, Мир.., 1958, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 377.