ВИ́ГРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́грати 1, 2. Їжак узяв виграний заклад, дуката і кварту горілки, гукнув на свою жінку з борозди, і обоє пішли радісно додому (Фр., IV, 1950, 66); Вона спробує, раніше ніж човен удариться об шпунт, схопитись за його край і перестрибнути на перегатку. Тоді справа виграна (Коцюба, Нові береги, 1959, 135); // ви́грано, безос. присудк. сл. Бачура зрозумів, що суперечку виграно, що Вовченко здався (Чаб., Тече вода.., 1961, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 378.