ВИДА́ТОК, тку, ч. 1. Витрата, видання коштів, матеріалів і т. ін. для чого-небудь, викликана чимсь або необхідна для здійснення тієї чи іншої мети. Їх невеличкий маєток львівськими видатками дуже підірвався (Кобр., Вибр., 1954, 91); Кзил-Су губила воду по проваллях, і можна видаток води подвоїти, коли б організувати її і ввести в сталі береги (Ле, Міжгір’я, 1953, 131).
2. бухг. Кошти, витрачені або необхідні для витрат при здійсненні чого-небудь. В книгах було все справно записано: увесь прихід і всі видатки були вилічені добре й позаписувані (Н.-Лев., IV, 1956, 165); — Сподіваюсь, ви не заперечуватимете, — я обіцяв оплатити всі його видатки (Кулик, Записки консула, 1958, 94); — Сьогодні мені доведеться посидіти ще ніч. Але видатки на устаткування зменшаться (Донч., І, 1956, 477).
3. діал. Кількість вимолоченого зерна. Гречка стеблом була путяща, а не було доброго видатку (Сл. Гр.)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 384.