ВИ́ДЛУБАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Длубаючи, колупаючи, витягти що-небудь. Нервово видлубав [Василь] з пачки цигарку, шваркнув сірником (Мушк., Серце.., 1962, 302); * Образно. І видлубав же чорт назвисько, аж мороз поза шкурою пішов! (Збан., Єдина, 1959, 347).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 389.