ВИ́ДМА, и, ж. Піщане місце, з якого у вітряну погоду зноситься пісок. А коли на пустій видмі понакидувано будяччя, то хто ж може жадати, щоб там уродила пшениця? (Фр., XVI, 1955, 42); Піщані видми облягали виднокруг (Загреб., Європа 45, 1959, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 389.