ВИДНОКІ́Л, ко́ла, ч., поет. Те саме, що видноко́ло. Потемніли видноколи, Скрізь таке, хоч в очі стрель (Граб., І, 1959, 576); По небу пливуть важкі грозові хмари. Сліпучі блискавки полосують виднокіл (Збан., Між.. людьми, 1955, 24); На світі Нема животворніших сил за промені, щедро пролиті з Москви на земний виднокіл… (Бажан, Роки, 1957, 264).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 389.