ВИДНОТА́, и́, ж., заст. Світло, освітлення. — Нехай одчинені двері, — тепла найде в нашу хату. — А од вас видноти в мою, бо в мене темно (Сл. Гр.); Пішла б краще в садок, подивилася по видноті на се місце, де ціле літо прийдеться літувати (Мирний, III, 1954, 313).
На видноті́: а) на видному, освітленому місці. — Як же він дознався, що є (люлька і тютюн]? Хіба на видноті лежали? (Мирний, І, 1954, 337); Книжка лежала на столі, на видноті, і в ній, напевне, не могло бути секретів (Собко, Стадіон, 1954, 296); б) про помітне становище в суспільстві. Зміцнився [Спартак] у своїй певності, що його життєве покликання — це керувати, бути увесь час на видноті (Гончар, Людина.., 1960, 197); У всіх на видноті́ — так, що всі бачать, можуть бачити. На клуні голуби цілувалися в усіх на видноті (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 390.