ВИДОЗМІ́НА, и, ж. 1. Змінювання певних ознак, властивостей у чому-небудь. Що ж торкається такого, наприклад, питання, як видозміна дум, яка помітно посилюється в наш час, то це аж ніяк не говорить про занепад дум (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 83).
2. Змінена ознака. Він [І. М. Сєченов] указував на здатність тваринного організму "передавати потомству видозміни, набуті протягом індивідуального життя" (Осн. дарв., 1956, 60).
3. Предмет, речовина і т. ін. якоїсь загальної категорії у дещо зміненому вигляді; різновид. Фосфор утворює кілька алотропних видозмін. Найважливіші з них: білий фосфор і червоний фосфор (Хімія, 1956, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 391.