ВИДУВА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, який виготовляє скляні вироби способом дуття. В українському художньому склярстві післявоєнних років відрадно спостерігати оригінальну творчість майстрів — видувальників скла на деяких заводах і в артілях (Нар. тв. та етн., 2, 1957, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 393.