ВИ́ДУШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́душити1. Дослухаюсь, чи то голосить, чи співає… В згуках одчувається щось неприродне, обмертвіле, металеве, мов видушене пресом (Вас., II, 1959, 329).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 394.