ВИ́ДІЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ви́ділити і виділя́ти. Він проводить дівчину до хутора й прямує додому з настирливою думкою, що не сьогодні-завтра треба поговорити з батьком про виділення (Стельмах, II, 1962, 343); Виділення ж зеленою рослиною кисню сприяло загальному піднесенню життєдіяльності організмів (Осн. дарв., 1956, 57).
2. Дія за знач. ви́ділитися і виділя́тися. В обширну зону, де відбувалося виділення людини з тваринного світу, входили також південні області нашої країни (Іст. УРСР, І, 1953, 9); Сучасна наука розуміє під горінням будь-яку хімічну реакцію, що супроводжується виділенням тепла та випромінюванням світла (Наука.., 6, 1963, 13).
3. фізл. Речовини, що виділяються тваринними або рослинними організмами (їх шкірою, органами і т. ін.). Рослинні виділення відіграють велику роль у житті рослин, тварин та людини (Наука.., 5, 1960, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 388.