ВИ́ДІТИСЯ, диться, недок., розм. Поставати в свідомості, в уяві, а також у сні; уявлятися, маритися. Не хутко те буде… Чи й буде, чи ні? Не знаю. Та видиться все те мені (Л. Укр., І, 1951, 286); Мені ж донині Картини видяться оці: Чи то стоять дуби в долині, Чи два поранені бійці (Мал., II, 1956, 128); Майже щоночі Люба виділась Геннадію уві сні (Автом., Щастя.., 1959, 45); // безос. — Такий мені, небожата, сон приснився, Бодай ніколи не явився! Видиться: моя галера цвіткована, мальована, Стала вся обідрана, на пожарі спускана (Укр.. думи.., 1955, 40); // безос. Здаватися. — А мені видиться, що він багато бреше (Фр., II, 1950, 348).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 388.