ВИ́ЖАТИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́жати2. Панський хліб був уже вижатий.., а людський хліб стояв, похилився і навіть вже сипавсь (Н.-Лев., II, 1956, 187); І привиділась Хариті вижата нива, а на ній стоять полукіпки і блищать проти сонця, як золоті (Коцюб., І, 1955, 15).
ВИ́ЖАТИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́жати1. Крапля соку, вижата з кореневища [дудника лісового] і впущена в дупло хворого зуба, заспокоює біль (Лікар. рослини.., 1958, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 395.