ВИЖИВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ЖИВИТИ, влю, виш; мн. ви́живлять: док., перех., діал. Годувати, живити. — Але таку громаду народа виживити, то треба величезної суми грошей! (Фр., V, 1951, 380); Треба було себе духовно виживляти тим, що зберігала та місцевість з культури, літератури (Коб., III, 1956, 537).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 395.