ВИЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЖАТИ, жну, жнеш, док., перех. Жнучи, зрізувати все де-небудь; закінчувати щось жати. В кінці літа там [у яру] рвали ожину — сині з сивиною ягоди, весною вижинали осоку та молодий очерет для худоби (Іщук, Вербівчани, 1961, 235); — Вижнемо ярину, то, може, й підемо в гості (Н.-Лев., II, 1956, 325); Гуркотять в степах комбайни, — наших нив не вижне серп! (Забіла, У .. світ, 1960, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 396.