ВИЖОЛО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЖОЛОБИТИ, блю, биш; мн. ви́жолоблять; док., перех. Робити, видовбувати в чому-небудь заглибину, отвір. Потоки біжать нестримно стрімголов додолу, вижолоблюють гірські кременисті груди (Черемш., Тв., 1960, 848); Капля води — і та вижолоблює камінь, а що ж.. гаряче людське слово? (Вільде, Винен.., 1959, 6); Подорожні.. подалися до темної печери, котру вижолобила вода в стрімкій стіні яру (Фр., V, 1951, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 396.