ВИЗБИ́РУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЗБИРАТИ, аю, аєш, док., перех. Збирати що-небудь старанно, намагаючись нічого не лишити. Хлопчики й дівчатка йшли широкою ланкою, визбируючи в пляшки коваликів (Донч., VI, 1957, 57); Мама визбирувала.. квіти, а я приглядався до ховрашиних нірок (Збан., Мор. чайка, 1959, 124); — Постривайте, ще визбираю маленькі гарбузці, щоб додому не везти (Н.-Лев., III, 1956, 28); Причеплені до дишла коні витягали довгі, худі шиї, щоби визбирати останні стебла розсипаного по землі сіна (Кобр., Вибр., 1954, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 396.