ВИЗВО́ЛЬНИЙ, а, е. Який ставить за мету визволення кого-, чого-небудь або визволяє когось, щось. Населення Запорізької Січі, відки почався визвольний похід Богдана Хмельницького, складалося головним чином з українських козаків (Рильський, III, 1956, 16); Стара Європа чує над собою Визвольних армій сурми бойові (Ю. Янов., V, 1959, 87); На Захід ми йшли у визвольний похід! — На клич білорусів, на клич українців, Що скніли в неволі, що рвались на Схід… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 397.