ВИЗНАВА́ТИСЯ, нає́ться, недок., ВИ́ЗНАТИСЯ, ається, док. 1. заст. Робитися, ставати відомим. Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія… (Вовчок, І, 1955, 206).
2. тільки недок. Пас. до визнава́ти 1-3. На нараді у старих Чупських рішили всі, щоб сам Савка відвіз сина до Львова; все він у Львові борше визнається, він там уже бувалий (Мак., Вибр., 1954, 94); Це був загін одчайдушних хлопців, ватажком якого завжди визнавався Микола Щорс (Скл., Легенд. начдив, 1957, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 399.