ВИКА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КАПАТИ, аю, аєш, док. Текти, витікати або виходити звідки-небудь краплями (про рідину). Де тільки не доводилося йому спати за роки війни! В непривітних казармах; у землянках, де стіни сльозилися прозорим соком, що викапував з кінців перерубаних коренів (Загреб., Спека, 1961, 14); Наші далекі предки користувалися ще водяними та вогняними годинниками: певна кількість рідини поволі викапувала або вигоряла (скажімо, олія) в посудині (Знання.., 8, 1974, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 673.