ВИКАРА́БКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́КАРАБКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. З труднощами вибиратися звідкись, підніматися на що-небудь. Тільки що плигнув на горбик — так зразу й загруз по пояс. — Отака ловись! — скрикнув він, викарабкуючись (Мирний, III, 1954, 70); Викарабкався [Андрійко] з болота й одним махом посунув човен (Оп., Іду.., 1958, 652); Обережно ступаючи, кінь викарабкався на скелю (Галан, Гори.., 1956, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 404.