ВИКАРБО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́КАРБУВАТИСЯ, ується, док. 1. перен. З’являтися дуже виразним, чітким. А в пам’яті викарбовуються давно забуті картини (Цюпа, Три явори, 1958, 48); На місячну дорогу виплив човен, серед мінливого срібного мерехтіння викарбувався силует рибалки (Вол., Озеро.., 1959, 99).
2. тільки недок. Пас. до викарбо́вувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 404.