ВИ́КЛЮЧНІСТЬ, ності, ж. 1. Властивість за знач. ви́ключний 1. Всяка однобічність і виключність уже заважає повному додержанню правди художником (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 57); Деякі з них [шкіл] претендують на гегемонію, на виключність в оновленні "визволеного мистецтва" (Еллан, II, 1958, 72).
2. Те саме, що винятко́вість 2. Стара класова виключність зникає (Іст. УРСР, II, 1957, 421).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 409.