ВИКО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́КУВАТИСЯ, ується, док. 1. Виготовлятися з металу способом кування. Тут же була майстерня зброяра, де виковувались мечі і панцери (Моє життя в мист., 1955, 282).
2. перен. Створюватися, вироблятися в процесі боротьби, наполегливої праці; робитися міцним, стійким. Дух свободи українського народу виковувався ще з давніх давен, у всі віки, — виковувався в боротьбі з ворогами (Тич., III, 1957, 192); Виковується щастя вселюдства, здійснюється соціалізм (Еллан, II, 1958, 59); П’єса "Платон Кречет" з’явилася в той період творчого життя Художнього театру, коли викувалося його нове мистецтво (Мист., 3, 1955, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 410.