ВИКОЛИ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОЛИХАТИ, ишу, ишеш, док., перех. 1. тільки недок. Раз у раз гойдати, колихати кого-, що-небудь.
2. Доглядати кого-небудь від його народження, виховувати пестячи. * Образно. [Василь:] Само щастя буде нашу молитву складати, воля її виколише в нашому серці (Мирний, V, 1955, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 410.