ВИКОНА́ВЧИЙ, а, е. Який здійснює виконання рішень, постанов, практичне керівництво чим-небудь. Штаб полку поки що був єдиною радянською владою на селі у всіх її формах — і виконавчій, і законодавчій, і навіть судовій (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 137); Виконавчий комітет.
∆ Викона́вчий лист — юридичний документ, що містить наказ суду про виконання його рішення. Він щодня проглядав пошту, і Віра вирішила, що Солод, напевне, побоюється виконавчого листа (Руд., Вітер.., 1958, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 411.