ВИКОНКО́МІВСЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до виконко́м. — Куди поїдемо — до сільради чи до школи? — обернувся виконкомівський візник — зизуватий дядько (Речм., Весн. грози, 1961, 112). ;
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 411.