ВИКОПНИ́Й, а́, е́. Належний до минулих геологічних епох, який викопується з надр землі. Відомо, що вже стародавні греки, вивчаючи рештки викопних тварин, пробували самі тлумачити знахідки окам’янілостей (Наука.., 7, 1958, 48); Викопні грунти; Викопні організми.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 412.