ВИКРЕ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́КРЕСЛИТИ, лю, лиш, док., перех. 1. Закреслюючи, вилучати слово, уривок з тексту. Одну [кореспонденцію] по одній прочитував Начко уважно,.. викреслював, що зайве (Фр., VI, 1951, 258); Вона хотіла знати, хто викреслює рядки в листі від солдата (Донч., III, 1956, 116); Я тільки дозволила собі викреслити олівцем одну фразу, а власне слова, що сказані про хвилі (Л. Укр., V, 1956, 406).
2. перен. Відкидати, усувати. Наш закон вперше в історії викреслив усе те, що робило жінок безправними (Ленін, 28, 1951, 157); — Назавжди б викреслити війну з життя людини! — голосно промовив і Захар (Ле, Право.., 1957, 108); // Примушувати себе забути, не згадувати про кого-, що-небудь або вважати для себе неіснуючим. Вона [Раїса] навіть рахувала день свій з тої хвилі, коли могла врешті бути з о. Василем. Решту ж вона охоче викреслювала з свого життя (Коцюб., І, 1955, 328); [Ліда:] Прошу не згадувати минуле. Його нема… Я викреслила назавжди (Корн., І, 1955, 141); Може, Ольга забула про нього, викреслила з свого серця? (Рибак, Час.., 1960, 57).
3. Креслячи, робити схему, план і т. ін. Іван Миколайович.. викреслював на маленьких аркушиках паперу заплутані головоломки схем (Загреб., Спека, 1961, 31); Треба було бачити, з якою безпосередністю дівчина викреслила на землі ті незграбні формули, як скоромовкою вимовляла математичні терміни (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 10); Її [вибухової хвилі] шлях фіксують прилади, даючи зображення на фотопапері. Знавці прочитають плетиво зигзагів, викреслять карту гірських відкладень (Літ. газ., І.VIІ 1960, 1); // перен. Рухаючись, утворювати слід у вигляді якоїсь лінії. На воді риба викреслює кола (Горд., II, 1959, 260); Падають зорі, викреслюючи на виднокрузі довгий вогненний слід (М. Ол., Чуєш.., 1959, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 414.