ВИ́КРІЙКА, ВИ́КРОЙКА, и, ж. Зразок, вирізаний з паперу, картону, за яким викроюють одяг, взуття і т. ін. — Я пообіцяла принести їй викройку наймоднішого фасону (Л. Укр., III, 1952, 707); Дівчата сиділи круг великого стола в другій кімнаті ательє, перед ними на столі лежали викройки, ножиці, сантиметри, крейда (Смолич, Світанок.., 1953, 395).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 416.