ВИКУПО́ВУВАТИ, ую, уєш і ВИКУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВИКУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́КУПИТИ, плю, пиш; мн. ви́куплять; док., перех. 1. За гроші, за певну плату забирати назад що-небудь віддане в заставу. Джеря мусив везти хліб на базар, продати і.. викупить кожуха (Н.-Лев., II, 1956, 187); Заставлену за борги друкарню після його [Івана Федорова] смерті викупило Львівське братство (Іст. УРСР, І, 1953, 173).
2. Звільняти, визволяти кого-небудь за гроші, плату. [Неофіт-раб:] Якби ви щиро помогти хотіли.., могли б рабів з неволі викупляти (Л. Укр., II, 1951, 232); Раз прийшлося і з острога викупати [Нечипора] (Кв.-Осн., II, 1956, 103); Через недовгий час батько викупив Явдоху у князів з кріпацтва (Збірник про Кроп., 1955, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 418.