ВИЛЕ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ЛЕЖАТИСЯ, жуся, жишся, док. 1. Довго лежати після сну, лежати відпочиваючи або хворіючи. Ранок був тихий, але холодненький, так гарно було вилежуватись на м’якому сіні (Н.-Лев., III, 1956, 76); В дорозі на гарячку захворіла [Лашка] й довго вилежувалася в старого шляхтича (Ле, Наливайко, 1957, 246); — Я тебе попрошу зараз поїхати додому, лягти і добре вилежатися. Днів зо три, не менше. Ти мені скоро станеш у пригоді, але зі свіжою головою (Собко, Справа.., 1959, 79).
2. Лежачи протягом певного часу, набувати нових якостей. Льон, розстелений у липні і на початку серпня, швидко вилежується і дає волокно найкращої якості (Колг. село, 6.VIІ 1954, 3); Вапняному тісту перед вживанням дають вилежатися два-три тижні (Таємн. вапна, 1957, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 420.