ВИ́ЛИСК, у, ч. Відблиск, полиск, що відсвічує на чому-небудь. Іржаві, темні грати неохоче впустили в камеру [тюрми] барвисті вилиски вечірнього погасання (Вас., II, 1959, 52); Як небо маревно злилося з далеким вилиском ріки! (Сос., Солов. далі, 1957, 138); // Додатковий колір, відлив. У неї були коротко підстрижені кучері, на диво чорні, з синюватим вилиском, який можна порівняти тільки до грачиного крила (Донч., III, 1956, 399).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 422.