ВИ́ЛОВ, у, ч. 1. Процес виловлювання риби (переважно у великих масштабах), тварин і т. ін. Основу сучасного промислу Баренцового моря становить тріска. Вона є основним об’єктом вилову, який ведуть радянські тральщики у відкритому морі (Наука.., 2, 1958, 17); В Цуманському лісі споруджено спеціальну пастку для вилову диких кабанів (Рад. Укр., 2.ІІ 1967, 4).
2. Те, що виловлене, одержане виловлюванням. Шхуна забирала в морі вилов із шаланд (Трубл., II, 1955, 272); Од цигарок снується дим, І пахне житом молодим, І рибним виловом багатим (Мал., Звенигора, 1959, 329).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 424.